Практичний психолог
Індивідуальна тема самоосвіти:
«Казкотерапія як спосіб психологічного розвантаження дитини»
Анкетування для батьків "Незабаром до школи" (натисни тут)
Анкетування для батьків «Незабаром до школи»1 (натисни тут)
Анкетування для батьків «Незабаром до школи»1 (натисни тут)
Психологічна вправа «МІЙ НАСТРІЙ»
Навчання вдома – це классно!
Поради від психолога:
«Як зберегти психологічне здоров’я під час карантину»
До уваги батьків декілька варіантів розваг, якими можна
зацікавити дітей, сидячи вдома!
1.
Незвичні способи малювання
Відбитки
пальців
Правила. Підготуйте такі речі: шматочки мочалки,
фарби, вода, пензлик, ручки, олівці або фломастери.
Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом.
Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий
відбиток!
2. Малюнки мильними
бульбашками
Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь)
додайте акварельної фарби, або харчового барвника. Колір обирайте на власний розсуд, який найбільше подобається.
Візьміть соломинку і дуньте через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.
А тепер – увага! Візьміть
акварельний папір та легенько прикладіть його зверху до бульбашок. Дайте просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладайте його до бульбашок на воді різних
кольорів.
3. Дмухавки
Правила. Зробитіть ляпку. Дмухайте на ляпку фарби через соломинку в різних
напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим
папером.
Ігри з книгами
4. Фантазер
Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з
картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію,
не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а
потім дитина і сама долучиться до вигадування.
5. Детектив
Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато,
не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу.
А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім
помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.
«Як
зарадити сльозам новачка.
Методи, що допомагають дитині адаптуватися»
Методи, що допомагають дитині адаптуватися»
Дитина не
має плакати. Тож дорослі – батьки і педагоги – повинні подбати про те, щоб
дитина приходила до дитячого садка без сліз, навіть уперше. Як цього досягти?
Відповідей на це складне запитання стільки, скільки і дітей . Віднайти для
кожного малюка той засіб, що полегшить його адаптацію до умов дитячого садка,
які є новими для нього, не так вже й складно. Треба лише прагнути бачити перед
собою дитину з усіма її індивідуальними особливостями, а вміння та умови, які
допоможуть дорослим у цьому, з’являться обов’язково.
Безумовно,
педагогічні працівники дитячого садка мають фахову освіту, відповідний досвід
роботи з дітьми. Вони всіляко допомагають батькам полегшити процес адаптування
кожної дитини. Однак провідна роль під час налаштування дитини до входження в
нові умови життєдіяльності належить батькам. Важливо спостерігати за поведінкою
своєї дитини й аналізувати її, відшуковуючи можливі варіанти розв’язання
складних ситуацій.
Здебільшого
вперше до дитячого садка діти йдуть у період раннього віку, тому важливість
урахування індивідуальних особливостей і запобігання під час адаптації значно
зростає саме з огляду на вік малюків. Період раннього віку є визначальним щодо
становлення особистості дитини, її психічного і психологічного розвитку, тому є
відповідальним для дорослих, особливо щодо їхніх виховних впливів.
Проблема
адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого
віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини
незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей,
новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя
вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу
поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в
сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя
викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без
утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У
дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи
підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата
мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.
Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість
адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:
Ø вік дитини (найважче адаптуються до нових
умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються
до нових умов життя);
Ø стан здоров’я та
рівень розвитку дитини (здорова,
добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
Ø індивідуальні
особливості дитини (значною
мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
Ø рівень
натренованості адаптаційних механізмів (діти,
які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше
звикають до дитячого закладу);
Ø досвід
спілкування з дорослими та ровесниками (уміння
позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими
дітьми).
Можливими
причинами «важкої адаптації» можуть бути: Несформованість у дитини позитивної
установки на відвідування дитячого закладу. Для того,
щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо
сформувати в неї позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки, відправивши дитину до дитячого садка,
ставляться до неї зі співчуттям та з жалістю. Дитина внаслідок такого ставлення
теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок.
Нерідко батьки залякують дитину: «Не будеш слухатися — віддам до дитячого
садка». Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожують
залишити її в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки
викликають у дитини страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в
період звикання до незнайомого оточення. У деяких випадках дитина не має ніяких
уявлень про життя в дитячому садку і про те, що там на неї чекає. Це теж
негативно впливає на процес адаптації.
Несформованість навичок самообслуговування. У
деяких сім’ях дорослі досить довго ставляться до дитини як до маленької, не
хочуть або не вміють помічати, що вона стає дорослішою, занадто опікуються нею,
блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час,
батьки поспішають нагодувати й одягнути дитину, стримуючи своїми діями
формування необхідних практичних умінь та навичок. Такі діти, потрапляючи до
дитячого садка, почуваються безпорадними та самотніми — вони не можуть
самостійно одягатися, вмиватися, користуватися туалетом тощо.
Несформованість
предметно-практичної діяльності в дитини. Несформованість у дитини практичної
взаємодії з близькими людьми негативно впливає також на взаємостосунки з іншими
дорослими, передусім із вихователем. Вихователь у дитячому закладі пропонує
дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичного
для дитини в сім’ї. Діти, батьки яких мало уваги приділяли розвитку
ситуативно-ділового спілкування (воно передбачає сумісні практичні дії з
предметами), не вміють гратися іграшками, часто згадують про батьків, не вміють
активно долучатися до колективних ігор, довго адаптуються до умов дитячого
закладу.
Несформованість
продуктивних форм спілкування з ровесниками. Значних труднощів у період
адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з
ровесниками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї
дитини з однолітками з метою її безпеки — щоб запобігти можливим інфекційним захворюванням,
ушкодженням, конфліктам, щоб дитина не спілкувалася з «поганими» дітьми тощо.
Починаючи відвідувати дитячий садок, така дитина насторожено та з недовірою
ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, ні з ким не
ділиться своїми іграшками, забирає іграшки в інших, тому що не вміє
попросити; якщо іграшка одна, вона не може зачекати, поки інший пограється не
Відсутність
у дитини самостійних ігрових дій. Довготривала
змістовна гра відволікає малюків од думок про розлуку з близькими дорослими, сприяє
більш швидкому звиканню до середовища, однак реальний рівень ігрових умінь
дітей, що зводився до примітивних маніпуляцій з іграшками, не сприяє легкому
входженню в нові умови. Гнучка тактика керівництва дитячою ігровою діяльністю є
однією з основних умов, що сприяють успішному і повному розкриттю багатющого
виховного, розвивального, соціалізую чого й адаптуючого потенціалу гри.
Висока
емоційність дитини в цей віковий період. Необхідність розриву міцних зв’язків
із близькими дорослими болісно переживається маленькою дитиною. Негативну роль
у період адаптації відіграє також характерна для переддошкільників емоційна
вразливість. Ця особливість яскраво виявляється в момент розлучення з батьками,
які відчувають хвилювання та негативні емоції, коли вперше залишають малюка в
яслах. Це неминуче веде до порушення емоційного стану дитини.
Значна
невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу. У випадках, коли домашній режим і режим дитячого закладу
кардинально відрізняються в часі та послідовності режимних моментів, дитина в
період адаптації до нових умов життєдіяльності може відчувати психофізіологічний дискомфорт. Буває
так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї
виникає почуття голоду і вона починає вередувати або майже засинає перед
обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілося їсти. Інколи
почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником.
Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження,
що спричинює психосоматичні захворювання.
Затримка
формування емоційних зв’язків між дитиною та вихователем. Відомо, що головна
роль у період звикання дитини до нових мікросоціальних умов життя
відводиться вихователю. На успішність адаптації впливають його
інтенсивні педагогічні впливи з достатньо виразною емоційною забарвленістю. У
випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється,
виникає «важка адаптація», її причинами можуть бути: незнання
вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини; намагання
вихователя якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення; вихователь
авторитарний, вимогливий та суворий, рідко усміхається та жартує, карає за
будь-які порушення. Під час спілкування з таким вихователем дитина постійно
напружена, боїться помилитися, не впевнена у своїх можливостях, замикається в
собі, відмовляється виконувати вимоги і навіть відвідувати дитячий садок.
Також
труднощі у спілкуванні з дитиною у період адаптації, як правило, посилюються
низьким рівнем розвитком мовлення дітей. Пасивний словниковий запас перешкоджає
розумінню словесних звертань педагога. Детренованість активного мовлення
позбавляє дітей можливості висловлювати свої прохання, спричинює нерозуміння з
боку вихователя потреб дитини і як наслідок — порушення психофізичного та
емоційного комфорту малюка.
