ЗДО №33 "СВІТЛЯЧОК": Гурток "Українознавці"

Керівник гуртка «Українознавці»

Кузнецова Тетяна Олександрівна

Освіта: вища педагогічна

Педагогічний стаж роботи: 18 років

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст

Педагогічне кредо:

«До кожної дитини ключ знайти,

У праці результат хороший мати,

Упевнено і творчо до мети іти,

З любов’ю серце дітям віддавати.»

Народознавство – наука про походження народу (етносу), процес його розвитку, особливості традиційного побуту, матеріальної та духовної культури.

Основна мета гуртка з народознавства – «Українознавці»:

- ознайомлення дітей з традиціями, звичаями, творчістю, промислами, ремеслами, мораллю та етикою українського народу, розвиток практичних навичок роботи з різноманітними матеріалами, що дає змогу виявити можливості дітей та їх природні нахили до певного виду художньої творчості, формування стійкого інтересу до творчої діяльності, виховання працелюбності, допитливості.

Гурток працює за програмою з національно-патріотичного виховання дошкільників "Україна-моя Батьківщина" (О. Каплуновська, І. Кичата, ґю. Палець).

Основні завдання:

· виховати свідомого українця, патріота своєї Батьківщини;

· ознайомити дітей з багатством декоративно-вжиткового мистецтва, виховувати повагу до культурних надбань народу;

· навчити дітей бачити красу навколишнього світу ;

· сприяти розвитку творчого мислення.

· Програма гуртка розрахована на 2роки для дітей 5-6 р. ж.

Заняття проводяться двічі на тиждень о 2 половину дня.

Невичерпним джерелом духовної краси є народознавство (історична наука, що вивчає культуру і побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові взаємини; етнографія). Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народ.

Народна творчість, фольклор, традиції – це характерні народні вихователі.

Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Якщ.6 враховувати виховну силу народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку соціального індивідуума нашого майбутнього суспільства. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість.

Кожна нація має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть.

Звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Вони безпосередньо виливають на духовну культуру народу, а це, у свою чергу, впливає на народну творчість. Саме тому народна творчість нерозривно пов’язана зі звичаями народу.

Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки у сучасному, а також в історичному його минулому.

Народні звичаї охоплюють усі сфери громадського, родинного і особистого життя людей. Це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших національних справах.

Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Вони виробилися впродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу.

Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами. Бабусина казка, мамина колискова, дідусева сопілочка – це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими спогадами про дитинство, але й формує стійкий зв’язок із рідним народом, його культурою.

Таким чином, дитина змалечку навчається любити свій народ, свою Батьківщину, почуватися її часткою.

Одним з основних завдань педагогічної роботи з дітьми є формування в них відповідальності за майбутнє Батьківщини, психологічної готовності до збереження народного майна. Ми маємо допомогти малюкам опанувати особливості побуту, звичаїв, культури українського народу.

Доля повернулася до нас обличчям, подарувавши нам можливість щохвилини спілкуватися з дитинством, робити свій внесок у щасливе майбутнє України та її свідомих громадян.